?

Log in

No account? Create an account
мась дайотса тяжелоо
аййййякжеш давно я не засиджувався до 4 ранку!)

Ох давно я тут не був

Завдяки Ясьці натрапив на свої старі записи, коли я ще регулярно вів ЖЖ.

Я таки тоді був крутиий)) Зараз я так класно не написав би (хоча...challenge accepted!).

Виникла ідея поновити ведення цієї всієї штуки. Якщо тоді це була помираюча тема, то тепер це як наче руїни Атлантиди - вражаюче і заманливо.

Так шо отак - буду знов сюди щось писати. Нікнейми я всі ваші позабував, тож коментарі ігноритиму. Серйозно, можете не напружуватись.

А не буде коментарів - ще краще. Цей раз я не для того починаю це все діло, аби його хто читав. Менше очей - тим краще. Вот-с.

Прийшов щойно лист на пошту групи:

"Студенти, у яких більше двох боргів, сьогодні подані на відрахування. Якщо вони хочуть щось сказати наостанок, звертатися до Володимира Володимировича"

Це так прикольно - з серйозним обличчям вдавати, що звідси когось можуть відрахувати...
До зустрічі в понеділок. Ой, блін, у вівторок, ібо яка к чорту спеціалізація?!
Оригинал взят у jesfor в Биография Стива Джобса: остросюжетная книга с непредсказуемым концом
Сейчас читаю биографию Стива Джобса, недавно вышедшую в печать. Это нетипичная книга о нетипичном человеке. Здесь нет  классической истории из серии об "американской мечте", где человек начинал с низов, а потом стремительно взлетал. Это книга о победах, которые чередовались с крупными провалами и поражениями.

Джобс не был выдающимся программистом (как Гейтс), дизайнером или инженером (как Возняк). Но он обладал визионерскими качествами, понимал, что именно необходимо аудитории. Что говорить, если в далеком 1982 году он в руках держал муляж того, что в 2010 вышло под названием iPad.

Как и многие великие люди, Джобс был исключительно противоречив. Вспыльчивым, резким, беспощадным - в том числе к самому себе. Он ограничивал себя во многом, следуя формуле "сдержанность рождает наслаждение" - но не по отношению к людям. Судя по книге, часто вел себя просто по-свински. В то же время при желании он был невероятно харизматичен и обаятелен, буквально очаровывая людей и втаскивая их в то, что его подчиненные называли "полем искажения реальности" - оно возникало, когда он говорил о невозможном: вы сделаете это - и люди делали.

Будучи покинутым своими родителями, Стив Джобс точно также оставил свою дочь. У Джобса нашлось достаточно скептицизма, чтобы отойти от церкви, но с тех пор он всю жизнь колебался между верой в Бога и атеизмом. Несмотря на то, что Стив вырос под воздействием бунтарских идей 60х, он стал одной из самых почитаемых фигур корпоративного мира. Дзен буддист, приверженец дзенской идеи о простоте, но так и не сумевший обрести дзенское спокойствие. Джобс виртуозно заимствует чужие идеи, однако не позволяет заимствовать свои. Будучи очень значимой фигурой в компьютерном мире, Стив при этом никогда не занимался непосредственно созданием компьютеров или написанием софта.

Десятки раз могло не получиться. Совершенно удивительно как Джобс в молодости балансировал между тем, чтобы не скуриться, ставши контркультурным фриком и не попасть в тюрьму. Почти всегда Стив Джобс действовал на грани, а очень часто и за ней. Иногда действительно не получалось. Как много проектов у Стива провалилось: Lisa, Macintosh, Pixar (направление ПО и аппаратного обеспечения), практически провалился NeXT. Это ужасает.

Еще одна отличительная черта: здесь нет "правил жизни" или "формулы успеха". Стив Джобс - исключение из правил, повторение которого любого иного человека приведет к неприменному краху. Да и кому захочется повторить его путь – тяжелый путь, полный противоречий, метаний, а порой и откровенных предательств.

Уолтер Айзексон сделал отличную работу. Все 600 страниц книги чувствуешь себя как на американских горках.

П.С. Кто желает бесплатно получить эту книгу в подарок - могу помочь. Вы должны сделать репост в свой блог или разместить ссылку на странице в Facebook или Вконтакте. В комментарии указать прямой линк на ваше сообщение и указать адрес. На него я вам пришлю письмо, гарантирующее получение книги.


Історія з президентським вінком – коли спроба контролювати призвела до ще більшого розголосу – днями повторилася на рівні столичного вишу.
 
Коротка фабула: у гуртожитку Інституту журналістики розпочинається ремонт, зі студентів збирають гроші, шириться чутка, що ремонт приурочений до Євро-2012, а влітку гуртожиток звільнять для іноземних туристів. На цю тему виходить матеріал в одній з газет, після чого директор ІЖ Різун скликає весь інститут на зібрання, де півтори години розпікає статтю та студентів, яких називає «павліками морозовими», котрі виносять «внутрішньосімейні» конфлікти назовні. Десь перед цим можна уявити «теплу» розмову, яка вочевидь сталася у Володимира Володимировича з керівництвом Університету Шевченка (наприклад, з Губерським).
 
На даний момент історія завершується спростуванням у радянському стилі на сайті університету (під яким розміщено підписи студентів, які насправді там не підписувалися) та шквалом обурення студентів у соціальних мережах.
 
Аргументи адміністрації інституту: ремонт не стосується Євро, інститут не вповноважував журналіста оголошувати внутрішню інформацію, підпис псевдонімом є доказом «заказухи». Та й взагалі: як це студент Інституту журналістики може писати погано про Інститут журналістики?!
 
Особисто я не живу в гуртожитку, не складався грошима, навіть скандальну статтю читав хіба по діагоналі – якось не схильний переоцінювати важливість тексту в «Україні молодій». Словом, я не компетентний міркувати про те, на чому боці правда в цьому конкретному випадку з ремонтом.
 
Однак я був на сумнозвісному зібранні в актовій залі інституту, і можу точно сказати, що методи, які керівництво обрало для виходу неприємної ситуації, нагадують фарс та радянське «осуждение коллективом трудящихся своего нерадивого товарища». Коли цілий інститут знімають з навчання, аби публічно «розбомбити» статтю одного студента – це ненормально. Коли це «викриття» відбувається під виглядом дружньої розмови для підвищення професійної свідомості – це смішно. Якщо для директора Інституту журналістики (!) псевдонім неодмінно означає наявність «джинси» – це безглуздо. Коли цей же директор стверджує, що журналіст не має морального права висвітлювати у текстах внутрішні проблеми установ та колективів – це, вибачте, вже соромно.
 
Очевидно, що на локальному рівні куца публікація в «Україні молодій» для Володимира  Різуна стала чимось на кшталт урочистого вінка, що торік не менш урочисто поцілував маківку нашого президента. Неочікувано, безглуздо, і «перед пацанами как-то неудобно». Але навіть Віктор Федорович не опустився до того, аби виїжджати у сосновий ліс та читати деревам лекцію про неприпустимість таких дій. А от керівник вишу, де вчать (мали би вчити) журналістських стандартів та незалежності від цензури, це зробив.
 
А студенти, до речі, сумирно проковтнули – відкрито висловитися проти вчорашнього цирку не зважився ніхто, включно з автором цих рядків. Схоже, до студентів тільки надвечір у Фейсбуку дійшло, що саме відбулося. Що ж, їм ще відпрацьовувати пропущену пару. А стаття, через яку усе почалося, замість осісти в архіві, тепер шалено поширюється Інтернетом.

P.S. У гардеробі ІЖ за шторкою заховані два велетенські бюсти Леніна, які залишилися ще з часів Вищої Партійної Школи. Гадаю, вчора у них була чудова нагода відволіктися від справ, перезирнутися та крадькома всміхнутися один одному.

P.P.S. 13 грудня в тій же Актовій залі - повторна зустріч з директором. Цього разу не ловімо гав, окєй?

#IHateWhen

#IHateWhen у моїй вк-стрічці люди піарять свій формспрінг. А надто коли це роблять люди з невідомими мені іменами, аватарками, супроводжуючи це коментами тіпа взнай про мене правду, розкрию перед вами душу, нє стєсняємся і т.п.

Шановна Мордо,
Скажи, як ти опинилася в моїх друзях? Невже моєму марнославству настільки була потрібна цифра 400?

Робоча середа цього тижня завершилася більш ніж приємно – мав нагоду відвідати зустріч з режисером та бізнесменом Владом Троїцьким, організатором славнозвісного "Гогольfest".

Зустріч проводилася у МІМ-Київ – в принципі, солідної бізнес-школи. Хоча обидва рази, що я тут був, говорили не так про підприємництво, як про дотичні його точки з гуманітарними матеріями.

Троїцький також почав з філософії. Чи не найцінніша думка прозвучала на самому початку:

"Альтруїзм нескінченний. Натомість, накопичування завжди має свою межу. Тому для мене критерій успішності в бізнесі – можливість віддати, не чекаючи нічого навзаєм."


Read more...Collapse )

Як я провів літо

Це не так суттєво.
Важливіше те, що у планах - найбільш насичена осінь з усіх! я не знаю, як я реально все встигну=)